“Петро Мазур каже, що зробить усе, щоб звільнити Україну”, — історія нацгвардійця з Вінниччини

22-річний Петро Мазур — начальник штабу окремого підрозділу. У його підпорядкуванні понад сотня військових. Про те, як отримав поранення, чому побратими вирішили, що він загинув, та чому вирішив знову повернутися на службу, розповів Суспільному.Стати оборонцем чоловік вирішив 2017 року. У 2021 році з відзнакою закінчив Національну академію НГУ. Дідусь і мама Петра також військові.

“Дідусь полковник — мій приклад. Скрізь водив із собою. Мама — майор медичної служби. Було очевидно, що я стану військовим”, — говорить Петро Мазур.

24 лютого боєць був на плановій ротації на Донеччині. 24 березня в селищі Солодке отримав важке поранення. Того дня побратими передали по рації, що він “двохсотий”.“Натрапили на ДРГ та вступили в ближній бій. Розірвалася граната. Перший осколок в щоку зайшов, інший в черепі перебив зоровий нерв. У лівому оці одразу зір втратив. Легеня пробита була. Тим хлопцям, які мене на собі витягли, життям завдячую. Адже уже лежав, прощався. Побратим передав, що я 200-й, бо не рухався”, — згадує боєць.
Петра Мазура рятували, оперували і лікували в Курахово, Дніпрі та Вінниці. В його тілі й нині металеві пластини та осколки. Ті, що дістали лікарі, носить з собою. Крім того, нацгвардієць не бачить на ліве око, однак в липні повернувся на службу.

“Виходить вчився стільки, отримав поранення, щоб не служити?.. Що робити в житті, як кидати все. Чим буду займатися”, — каже Петро.

Попереду у нього ще декілька операцій. Діставатимуть пластини з плеча. Далі, каже, планує повертатися на передову.

“Зроблять операцію, дістануть пластину. Хлопців треба міняти. Совість мені так каже. Щоб син спитав: де ти був у 2022 році, поки війна була? І я міг сказати: синок я Донецьк звільнив, чи я в Крим зайшов із першими підрозділами. І я для нього героєм був”, — говорить захисник.
Петро Мазур каже, що зробить усе, щоб звільнити Україну.