Хотіла доnомогти бабусі у переході, але передумала, коли побачила, як до неї підійшов один чоловік

Недалеко від мого будинку є торговий центр. Перед ним велике перехрестя з підземним переходами. Цей перехід дуже старий, ще за радянських часів його зводили, а на місці ТЦ був великий універмаг.

Зараз підземні переходи вже не будують у моєму місті, якщо роблять, то надземні лише. Але не в цьому суть. А в тому, що в цьому переході іноді сидять жебраки. Взимку особливо. Там тепліше, ніж надворі, сухо. Народу багато ходить.Пішла я вчора до торгового центру купити дещо. Готівки у мене не залишилося, тільки карти. Думала, саме там і грошей трохи зніму, щоб «готівка» теж була.

Спускаюсь у перехід, бачу старенька біля стіни стоїть із простягнутою рукою. Пальто стареньке, шаль на ній, на ногах дешеві гумові чоботи, в таких робітники часто працюють. Вони начебто з хутром усередині, але гума є гума.

Глянула на неї, і серце стиснулося. Раніше я її там не бачила. Але дати їй одразу не було чого. Думаю, зніму гроші в банкоматі, буду назад йти, обов’язково дам їй. Ще мандарини купила, хотіла теж кілька штук їй треба дати.

Зробила покупки в магазинах, зняла трохи готівки та пішла назад. Купюру спеціально до кишені приготувала, мандарини зверху пакета поклала.

Іду, спускаюся в перехід і що я бачу: поряд із старенькою стоїть чоловік здоровий, одягнений бідно. Підійшла ближче, побачила, що молодий, 32-35 років, напевно. Коробка біля ніг бабусі порожня, вона ще й із кишень гроші вигрібає і цьому чоловікові віддає.

Я крок сповільнила, мені просто цікаво стало, що відбувається.

Дивлячись на стареньку з цим чоловіком, подумала, може це її начальник. Але зазвичай вони “касу” наприкінці дня здають. А то було година 4 дня.
Але коли я підійшла вже майже врівень до місця, де стояли ці двоє, то почула від чоловіка фразу:

– Мам, давай швидше!
Бабуся намагалася дістати останні купʼюри з кишень, передавай їх синові, а він явно поспішав.

Звичайно, я відразу ж передумала давати грошей бабусі, побачивши, як вона віддає все, що їй пожертвували, молодому здоровому мужику. Йому допомагати в мене точно бажання не виникло.

Думаю, що цілком здоровий на вигляд молодий чоловік міг влаштуватися на роботу і допомагати літній матері. Замість цього, він дозволяє їй стояти цілий день на холоді.

Виходить, що пожалівши стареньку, я нагодувала б здорового мужика-дармаїда, який не хоче працювати і веде паразитуючий спосіб життя.

Краще б цього не побачила. Спокійніше було б. А так ще раз переконалася – жалість до людей не завжди корисна та благодійна. Краще кішок у дворі погодую – вони вже точно без каверз.